На допомогу батькам

Сімейним кодексом України

Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини

1. мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою;
2. розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків

1. здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності;
2. батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;
3. відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства;
4. ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину

1. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину

1. способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними;
2. за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;
3. за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі;
4. у разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
5. якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

А також статті 164, 165, 166, 170.

Законом України “Про освіту”

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

• постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
• сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
• виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

• вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
• обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
• звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
• захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Кодексом про адміністративні правопорушення України

Стаття 184.

Кримінальним кодексом України

Статті 164, 166, 167.

Сучасні діти і як їх виховувати

0

З погляду дорослих, сучасні діти і підлітки – або майбутні генії, або ж маленькі розчарування. Вони рухаються в майбутнє швидше, ніж це робили їхні батьки. Звісно, на це впливає багато елементів: незалежність країни, в якій ми живемо, зміна тенденцій і стереотипів, глобалізація і ще багато іншого. Ми намагаємось не відставати від прогресу і хочемо виховати власних дітей так, аби вони знайшли своє місце в цьому новому світі.

Зараз існують різні фактори впливу на дитину, які формують її уявлення про довкілля і ставлення до нього. В першу чергу на свідомість юного покоління впливає Інтернет. Маленькі користувачі почали масово спілкуватися зі своїми друзями в соціальних мережах. Ховаючись за масками анонімності, вони навчилися висловлювати свої думки прямо, адже знають, що за це їм нічого не буде, адже співрозмовник ховається за таким же монітором далеко звідси. Діти з однаковими ідеями формують власні групи, створюють різні пабліки, де цікаво саме їм, де вони можуть знайти тих, хто їх оцінить і зрозуміє. Так вони навчились згуртовуватись і швидко знаходити собі друзів за інтересами. І це є той великий «плюс», який так часто помічають старші, забороняючи дітям подібні контакти. Та Інтернет часто здійснює й негативний вплив на дітей. Наприклад, на тих, які люблять всюди сунути свого носа, він може викинути занадто багато зовсім непотрібної, небезпечної і шкідливої для психіки інформації. Бо ж сайтів у мережі безліч, вони створені для людей різних вікових категорій та інтересів. А це впливає на особистість дитини, яка розвивається і завжди готова запам’ятовувати нову інформацію.

Великий вплив здійснює саме спілкування з людьми і, власне, компанія, в якій проводить час підліток. Не все в нашому світі так прекрасно, і кожна дитина з слабкою силою волі може потрапити в таку громаду, про яку батьки завжди кажуть: «З такими хлопчиками/дівчатками ніколи не гуляй!» Багато дітей, які не отримують досить уваги від рідних, шукають її в ровесниках, «веселих» наркотиках і на дні пляшки. Тим більше, дитинство і підлітковий вік – це саме той період, коли ми дуже близько до серця сприймаємо думку оточення. Для дітей це настільки важливо, що вони випрошують у батьків нові планшети, модні аксесуари лише для того, щоб здатись кращим за інших, щоб піднятися за рахунок цього в очах ровесників. Це своєрідний спосіб самоствердження в компанії, що є важливим для кожного. Адже саме в цей період ми визначаємось із своїм майбутнім місцем у колективі.

«На свідомість юних поколінь впливає Інтернет»

Тут величезну роль відіграє саме характер дитини: вона є або лідером, або нейтральною стороною, яка все ж може висловити свою думку, або ж покладистою особистістю, що готова підкоритися чужій думці. Звісно, такі риси є вродженими, проте не варто відкидати вагому роль батьківського виховання на формування характеру дитини.

Інколи просто на вулиці можна спостерігати, як мама веде за руку дитину, а та вимагає у неї якусь іграшку, або ж нарікає, як їй важко, бо ровесники можуть дозволити собі більше, мають набагато крутіші речі. Така дитина, зазвичай, виростає у сім’ях, де їй дають якраз-таки більше, ніж іншим. Батьки присвячують усе своє життя дитині і абсолютно не дбають про себе, власні бажання та інтереси, вони підлаштовуються під свою дитину. Саме такі діти згодом вимагають у батьків все більше і більше, а якщо раптом колись і отримують відмову, то це для них стає шоком. Звичайне «ні» сприймається мало не як зрада, і друзів по такому нещастю «покинуті» шукають саме у сумнівних компаніях.

Ви думаєте, краще все заборонити і тримати дитину на короткому повідку? Але варто задуматись, що ж тоді з нею буде, коли вона опиниться сам на сам з великим білим світом, коли відчує смак свободи і забажає спробувати абсолютно все і одразу. Такі діти або ж замикаються в собі й стають неповноцінними в спілкуванні з ровесниками, або ж при першому подиху волі проявляють себе шибайголовами.

Як же тоді потрібно виховувати дитину? Два авторитетні іноземні автори в своїх книгах розповідають, як варто виховувати дитину, щоб виросла вона «такою, як треба».

Джон Медіна – біолог-еволюціоніст, що займається проблематикою розвитку мозку, а також генетикою психічних розладів. Директор Центру вивчення мозку при Тихоокеанському університеті Сіетла (Seattle Pacific University), керівник відділення біоінженерії медичної школи при держуніверситеті Вашингтона (Washington State University). Його книга «Правила розвитку мозку дитини» підкорила весь світ. У ній автор зазначає: «Батьки щодня зіштовхуються з багатьма питаннями виховання, але не всі з них позначаються на майбутньому характері дитини. Окрім одного – як ви даєте раду з емоційним життям дітей». Виховання повинне бути вимогливим, батьки і діти мають відчувати перш за все комфорт у власних емоціях. Обов’язково потрібно відстежувати емоції вашої дитини, озвучувати їх, пояснювати і обговорювати, бігти назустріч почуттям. А ще у вас завжди повинен бути запас емпатії напоготові.

Хороші батьки вміють поєднувати чуйність і вимогливість. Мама і тато повинні бути авторитетом для своїх чад, але водночас і найкращими друзями. Ще одна порада – спостерігайте! Звертати увагу на дитину треба завжди, але не шляхом залякування та контролю, а ненав’язливо, з любов’ю, наче турботливий сімейний лікар. Адже батьки, які володіють емоційною інформацією, мають потужну здатність передбачати поведінку.

«Мама і тато повинні бути авторитетом, але водночас і найкращими друзями»

Коли батьки розмовляють з дітьми про емоції, то вчать самостійно їх контролювати, бути врівноваженим, краще заспокоюватись. «Ти здаєшся сумним. Тобі сумно?» – ніколи не зайве поговорити з дитиною. Не можна засуджувати дитину за прояв емоцій, бо це природа почуттів. Вони мають право злитись, нервуватись, боятися чи сумувати. Існує одне правило: поведінка – це вибір дитини, а емоції – мимовільний прояв.

Ви вважаєте, що виховуєте свою дитину правильно? Дайте відповідь на такий тест. Ви з дитиною стоїте в черзі на пошті. Вона просить пити. Ви кажете, купите, але трохи пізніше. Дитина, якою керує природний інстинкт, злиться, напруження зростає і вона голосно викрикує, привертаючи увагу посторонніх: «Я хочу води зараз!» Що тепер? Що зробите ви? А) Проігноруєте бажання дитини і грубо накажете не кричати. Б) Присоромлені істерикою, просите: «Не ганьби мене на людях». В) Безсило всміхаєтесь, поки дитина вередує.

Хайм Гіннот, один із найвпливовіших дитячих психологів свого покоління, сказав би, що кожен варіант – поганий. Правильною реакцією є співпереживання. «Ти хочеш пити? Як я хотіла б дати тобі попити… великий ковток водички добре б засмакував зараз… Я теж хочу пити, але мусимо трохи почекати, потерпіти разом». Рефлекси співчуття та тренувальні стратегії є єдино відомими моделями поведінки, які послідовно розряджають напружені емоційні ситуації. Емпатія діє!

Інша важлива книга, що підкорила Європу, – «Французькі діти не плюються їжею» – належить Памелі Друкерман. Ця книга, як підручник для мам, які хочуть займатись своїм життям, працювати, а не увесь свій час сидіти з дитиною. Ось декілька тез із цієї книги: ідеальних мам взагалі не існує, не треба присвячувати все ваше життя дитині, тому після 9 вечора – час лише для дорослих; якщо інколи віддалятись від дитини, ви стаєте кращою матір’ю; забудьте про існування почуття провини; не вимагайте від чоловіка рівноправної участі в домашніх справах і догляді за дітьми. Думки українських мам щодо цієї книги розділились: дехто готовий жити і живе за такими правилами, а дехто категорично проти і відстоює головний обов’язок матері – виховувати дитину. Кожен має право вважати по-своєму, але з чим погодиться кожен – виховуючи дитину, завжди треба зберігати спокій і не втрачати самих себе. Лише так ви зможете стати тим самим авторитетом і найкращим другом для своєї кровинки.

6 порад від психологів Гарварду 

як виховувати дітей

Неважливо, яке за вікном століття, основи морального виховання не змінюються з часом. Тому пропонуємо вам кілька надійних та перевірених стратегій, які допоможуть виховати дитину доброю, порядною та психічно здоровою.

На сьогодні дуже часто можна почути від батьків, що сучасні технології псують їхніх дітей. Тому вони добре усвідомлюють існування конкуренції за увагу дітвори.

Однак, незважаючи ні на що, всі батьки хочуть, щоб їхні діти досягали поставлених цілей, знайшли своє щастя і т.д. Але, за словами дослідників з Гарвардського університету, на своєму життєвому шляху вони не повинні забувати про почуття доброти та співчуття.

Отож, пропонуємо вам кілька надійних та перевірених стратегій, які допоможуть виховати дитину доброю, порядною та здоровою.

1. Проводьте час зі своїми дітьми

Це основна порада. Регулярно проводьте час зі своїми дітьми, розмовляйте з ними, цікавтесь, як в них справи, та уважно слухайте, що вони розповідають. Таким чином, ви дізнаєтесь багато нового про свою дитину, і покажете їй, що потрібно турбуватись за інших людей.

2. Говоріть вголос про те, що справді має значення

За словами дослідників, незважаючи на те, що батьки вважають дітей своїм найважливішим пріоритетом, діти цього не чують від них. Тому не забувайте говорити про це безпосередньо дітям.

3. Покажіть дітям, що проблеми потрібно вирішувати

Наприклад, якщо ваша дитина хоче покинути спорт, допоможіть зрозуміти причину та визначте її обов’язки в команді. Потім з’ясуйте, чи буде проблема вирішена після того, як дитина припинить займатись тією чи іншою діяльністю .

4. Вчіть дітей допомагати іншим та демонструйте вдячність за це

Проведені експерименти показують, що люди, яким властиво виражати вдячність, більш схильні до милосердя, легше прощають образи, люблять допомагати та щедрі, а ще — щасливіші. Тому добре, якщо батьки залучають дітей до виконання певної роботи вдома, за що протягом дня висловлюють вдячність.

5. Перевіряйте негативні емоції своїх дітей

Здатність турбуватись про інших ускладнюється відчуттями гніву, сорому, заздрості або іншими неприємними почуттями

Допомагаючи дітям розпізнати ці почуття, батьки підштовхують їх до вирішення внутрішнього конфлікту. З такого самоаналізу почнеться їх довгий шлях до того, щоб стати небайдужими, турботливими людьми. Це також важливо для встановлення розумних рамок їх психологічної безпеки.

6. Покажіть дітям, що світ набагато більший, аніж здається

Вчені стверджують, що майже всім дітям цікаве лише вузьке коло людей. Тому важливо навчити їх піклуватись про людей, які культурно, соціально і навіть географічно знаходяться в інших колах. Ви можете допомогти їм в цьому, навчивши бути хорошими слухачами, ставити себе на місце інших людей, та відчувати емпатію через зворушливі фільми, фотографії та новини.

Вчені запевняють: “Виховати ввічливу, турботливу та високоморальну дитину — важка праця. Але це саме те, що кожен з нас може зробити. І нема на світі більш важливішої та плідної роботи”.