Цікаву легенду про появу підсніжників ви можете прочитати у нашому попередньому дописі, а сьогодні, виготовляючи весняні квіти - гіацинти, пригадалась ще одна легенда.
Був у царя Спарти Амикл і його дружини музи Кліо син – прекрасний юнак Гіацинт. Був він такий красивий, що навіть боги захоплювалися його красою. І було в Гіацинта двоє друзів – Аполлон – бог світла і покровитель мистецтв і Зефір – бог південного вітру. Нерідко вони проводили час разом у Спарті на березі Еврота, то полюючи на диких звірів, то змагаючись у влучності і спритності.
І ось одного разу Гіацинт і Аполлон змагалися у метанні диска. І жодному з них не вдавалося стати переможцем. Зневірений Аполлон метнув диск так високо, що він досяг хмар. У цей час втрутився Зефір, подув на диск, та не розрахував силу вітру, диск вдарив в обличчя Гіацинта, і юнак загинув на місці. Довго Аполлон оплакував загибель друга, а потім перетворив краплі його крові в прекрасні квіти, щоб ніколи не згасла пам’ять про нього в людських серцях. Жерці Аполлона перенесли квіти в сад при храмі Аполлона в Дельфах.
За легендою у формі квітки укладені ініціали Гіацинта і Аполлона – з одного боку квітка схожа на латинську букву А, а з іншого – Y. Кажуть, що якийсь час Гіацинт був навіть божеством пастухів, і в Сіракузах, Сицилії і на Пелопоннесі в липні на честь нього справлялися святкування – гіацинт. Тривали вони три дні. А гречанки вважали гіацинт квіткою, що приносить радість і прикрашали ним волосся.
